Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.03.2015 року у справі №910/13784/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 910/13784/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (головуючий суддя Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 (суддя Стасюк С.В.)у справі№ 910/13784/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер"доПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" ,треті особи: 1) Спіцин Ігор Олегович, 2) Григоренко Наталія Сергіївна,пророзірвання договорів про відступлення права вимоги від 31.03.2008 та стягнення 51.604.111,10 грн.,за участю представників:позивачаСпіцин І.О.,відповідачаСередюк Б.Л.,третьої особи-1Спіцин І.О.,третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача коштів у сумі 51 604 111,10 грн. та розірвання двох договорів відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008, укладених між відповідачем та Григоренко Наталією Сергіївною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 у справі №910/13784/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014, провадження в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 припинено. В іншій частині позову відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 27, 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 638, 1073, 1212 ЦК України, ст. 80 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.06.2013 між Спіциним Ігорем Олеговичем (цедент, третя особа-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рейдер" (цесіонарій, позивач) укладено договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань (далі - договір-1), відповідно до умов якого цедент передав цесіонарію право вимагати від ПАТ "Енергобанк" (боржник, відповідач) виконання боргових зобов'язань, які випливають з:

1) незаконного списання боржником 29.05.2009 депозиту Спіцина І.О. (цедент) в сумі 3.400.000,00 грн., розміщеному в ПАТ "Енергобанк" на умовах договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 (пп. 1.2.1 договору-1);

2) незаконного списання 01.07.2009 ПАТ "Енергобанк" депозиту Українського консорціуму "Екосорб" в сумі 1.000.000,00 грн., розміщеному в ПАТ "Енергобанк" на умовах договору банківського вкладу (депозиту) №19/04 від 23.04.2009; при цьому, як зазначено в договорі, Український консорціум "Екосорб" відступив цеденту право вимоги повернення незаконно списаних грошових коштів згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 30.05.2013 (пп. 1.2.2 договору-1);

3) невиконання боржником своїх обов'язків за договорами відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 щодо передачі Григоренко Наталії Сергіївні прав вимоги:

- заборгованості у сумі 3.051.421,43 грн. за договором про надання споживчого кредиту №20703 від 02.02.2007, що був укладений між АБ "Енергобанк" та Ястремською Жанною Володимирівною;

- заборгованості в сумі 2.426.282,37 грн. за договором про надання кредиту №702-04 від 02.02.2007, що був укладений між АБ "Енергобанк" та ТОВ "Вестінвест ЛЛС" (пп. 1.2.3 договору-1);

при цьому, як зазначено в договорі, Григоренко Н.С. згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 03.06.2013 відступила Спіцину І.О. (цеденту) право вимоги погашення заборгованості боржником у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків за вказаними договорами відступлення вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008;

4) безпідставного користування грошовими коштами в сумі 1.500.000,00 доларів США, які були 18.09.2008 помилково перераховані відповідачу компанією "East Star Consultants FZE"; при цьому, як зазначено в договорі-1, компанія "East Star Consultants FZE" відступила цеденту право вимоги повернення безпідставно набутих коштів згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 (пп. 1.2.4 договору-1);

5) безпідставного отримання боржником від цедента грошових коштів на загальну суму 320.651,13 доларів США, яка складається з:

- суми 194.068,85 доларів США, яка була безпідставно сплачена цедентом боржнику в якості відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди в договорі про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007, укладеному між цедентом та боржником;

- суми 126.582,28 доларів США, яка була безпідставно отримана боржником від цедента та яка була внесена цедентом 27.03.2009 на банківський транзитний рахунок №37396912 з метою направлення на погашення власного кредиту цедента згідно з договором про відкриття кредитної лінії №20733 від 31.08.2007, укладеного між боржником та цедентом, проте внаслідок помилки вказана сума була перерахована з транзитного рахунку боржника № 37396912 на погашення кредиту іншої особи - Ронена Дагона на позичковий рахунок № 22028603590201 на підставі договору застави майнових прав від 28.03.2008, укладеного між боржником та цедентом, який станом на 27.03.2009 був вже припинений сторонами у зв'язку із заміною забезпечення за кредитним договором Ронена Дагона (згідно з договором про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008), а депозит цедента, відповідно, розблокований (пп. 1.2.5 договору-1).

Згідно з п. 1.3 договору-1 опис боргових зобов'язань - заборгованість боржника станом на 25.06.2013, ґка складає 42.534.666,38 грн.

В пунктах 3.1, 5.1 договору-1 сторони погодили, що право на боргові зобов'язання, визначені цим договором, у цесіонарія виникає з моменту підписання цього договору. Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним або до моменту його скасування.

18.07.2013 ТОВ "Рейдер" на підставі вказаного договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 25.06.2013 звернулося до господарського суду з відповідними позовним вимогами у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 11/14 від 09.04.2014) щодо виконання відповідачем вказаних вище боргових зобов'язань.

При розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача 9844537,19 грн. заборгованості за депозитом Спіцина І.О., розміщеним в ПАТ "Енергобанк" (відповідач) на умовах договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.03.2008 між АТ "Енергобанк" (банк) та Шпаруком А.С. (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 20816, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 6.000.000,00 грн. на строк з 31.03.2008 по 30.03.2010 на поточні потреби, за користування якою позичальник зобов'язався сплачувати банку 18 % річних, а також зобов'язався здійснити погашення кредитної лінії не пізніше 30.03.2010.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є майнові права на депозитний вклад, розміщений за укладеним між АТ "Енергобанк" та Спіциним І.О. договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ "Енергобанк" та Спіциним І.О. як майновим поручителем укладено договір застави майнових прав від 31.03.2008, відповідно до умов якого Спіцин І.О. передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 в частині суми 3 400 000, 00 грн.

ПАТ "Енергобанк" звернулося до Спіцина І.О. з листом № 04/06-1146 від 21.05.2009, в якому повідомило про розірвання кредитного договору № 20816 від 31.03.2008 та про те, що заборгованість позичальника за кредитом та відсотками в сумі 3400 000, 00 грн. буде погашена за рахунок коштів майнового поручителя по договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 шляхом списання вказаної суми самостійно банком з депозитного рахунку майнового поручителя згідно з п. 3.1 договору застави майнових прав від 31.03.2008.

29.05.2009 банк здійснив списання грошових коштів в сумі 3.400.000,00 грн. з депозитного рахунку Спіцина І.О.

При розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 022 311,42 грн. заборгованості за депозитом УК "Екосорб", розміщеним в ПАТ "Енергобанк" (відповідач) на умовах договору банківського вкладу № 19/04 від 23.04.2009, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.03.2008 між АТ "Енергобанк" (банк) та фізичною особою Дагон Роненом (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 20815, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 375.000,00 доларів США на строк з 28.03.2008 по 27.03.2009 на поточні потреби, за користування яким позичальник зобов'язався сплачувати банку 13 % річних, а також зобов'язався здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 27.03.2009.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є майнові права на депозитний вклад, розміщений за укладеним між АТ "Енергобанк" та УК "Екосорб" договором банківського вкладу № 19/03В від 19.03.2008, та майнові права на депозитний вклад, розміщений за укладеним між АТ "Енергобанк" та Спіциним І.О. договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ "Енергобанк" та УК "Екосорб" як майновим поручителем укладено договір застави майнових прав від 23.04.2009, відповідно до умов якого УК "Екосорб" передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу № 19/04 від 23.04.2009 в частині суми 1.000.000,00 грн.

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ "Енергобанк" та Спіциним І.О. як майновим поручителем укладено договір застави майнових прав від 28.03.2008, відповідно до умов якого Спіцин І.О. передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 в частині суми 1.000.000,00 грн.

ПАТ "Енергобанк" звернулося до УК "Екосорб" з листом № 04/06-1515 від 01.07.2009, в якому повідомило про наявність простроченої заборгованості за кредитом та відсоткам за договором про надання споживчого кредиту № 20815 та про те, що заборгованість буде погашена за рахунок коштів майнового поручителя шляхом списання грошових коштів в сумі 1.000.000,00 грн. самостійно банком з депозитного рахунку майнового поручителя згідно з умовами договору застави майнових прав від 23.04.2009.

01.07.2009 банк здійснив списання грошових коштів в сумі 1.000.000,00 грн. з депозитного рахунку УК "Екосорб".

Звертаючись з вказаними вище позовними вимоги про стягнення 9.844.537,19 грн. та 2022311,42 грн. заборгованості за депозитами Спіцина І.О. та УК "Екосорб", позивач послався на те, що дії відповідача щодо списання грошових коштів з депозитних рахунків вказаних вкладників є незаконними, оскільки суперечать ст. 1071 ЦК України.

Крім того, позивач, керуючись ст. 1212 ЦК України, також просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти, внесені Спіциним І.О. в рахунок погашення власного кредиту, однак, як зазначає позивач, помилково були зараховані ПАТ "Енергобанк" в рахунок погашення кредиту іншої особи. У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.08.2007 між АТ "Енергобанк" (банк) та Спіциним І.О. (позичальник) укладено зазначений вище договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20733, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну лінію в сумі 4 625 500, 00 грн. на строк з 31.08.2007 по 30.08.2010 на поточні потреби.

20.03.2008 між Акціонерним Банком "Енергобанк" (банк) та Спіциним Ігорем Олеговичем (вкладник) укладено договір банківського вкладу "Комфорт" № 011327 (далі за текстом - депозитний договір), відповідно до умов якого Спіцин І.О. розмістив в банку строковий іменний депозит на суму 1 476 475,00 грн. з правом внесення додаткових внесків на депозитний рахунок, а банк зобов'язався сплачувати відсотки по депозиту у розмірі 16,5 % річних.

28.03.2008 між АТ "Енергобанк" (банк) та фізичною особою Дагоном Роненом (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 20815, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 375.000,00 доларів США на строк з 28.03.2008 по 27.03.2009 на поточні потреби, за користування яким позичальник зобов'язався сплачувати банку 13 % річних, а також зобов'язався здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 27.03.2009.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № 20815 між АТ "Енергобанк" як заставодержателем, та Спіциним І.О. як заставодавцем, укладено договір застави майнових прав від 23.04.2009, відповідно до умов якого Спіцин І.О. як майновий поручитель передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 в частині суми 1000000,00 грн.

Станом на 27.03.2009 - дату остаточного погашення кредиту за кредитним договором № 20815 на депозитному рахунку Спіцина І.О. № 263545447763 обліковувалось 4 919 575,00 грн. Цього ж дня банк здійснив часткове повернення Спіцину І.О. депозиту у сумі 1.519.575,00 грн., при цьому залишок коштів на депозитному рахунку склав 3.400.000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Станом на 27.03.2009 позичальник (Дагон Ронен) взяті на себе зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 з повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим 27.03.2009 Спіцин І.О. як майновий поручитель вніс 126.582,28 доларів США в рахунок погашення боргу зазначеного позичальника. Факт внесення Спіциним І.О. коштів на погашення боргу Дагон Ронена підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви на переказ готівки № 606517 від 27.03.2009, де в графі "призначення платежу" зазначено - "Погашення кредиту зг. Дог. Дагон Ронен. № договора 20815 від 28.03.2008".

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суди виходили з того, що відповідач, здійснивши списання грошових коштів з депозитних рахунків Спіцина І.О. та УК "Екосорб", відкритих в ПАТ "Енергобанк", в рахунок погашення заборгованості за кредитами інших осіб, діяв правомірно, оскільки здійснив договірне списання грошових коштів відповідно до вимог чинного законодавства та умов договорів застави майнових прав, укладених банком зі Спіциним І.О. та УК "Екосорб, а позовні вимоги в частині стягнення 9.844.537,19 грн. та 2.022.311,42 грн. заборгованості по депозитам Спіцина І.О. та УК "Екосорб" є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим суди відмовили у задоволенні таких вимог.

Суди також дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що сплачені Спіциним І.О. грошові кошти в сумі 126.582,28 доларів США не є безпідставно набутими банком, оскільки були отримані на підставі договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 та договору застави майнових прав від 23.04.2009.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Позивач, зокрема, посилається на те, що документи на перерахування коштів готував банк, де допустив помилку у призначені платежу, оскільки станом на час здійснення вказаного платежу договір застави майнових прав між відповідачем та Спіциним І.О. за кредит Дагона Ронена вже був припинений, і у Спіцина І.О. не було підстав для погашення чужого кредиту. Однак суди не надали належної оцінки зазначеним доводам та не вжили належних заходів для долучення до матеріалів справи усіх необхідних доказів для повного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Згідно зі ст. 27 вказаного Закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Позивач також посилається на те, що відповідач не дотримався вимог законодавства щодо визначених строків. Однак суди не надали належної оцінки зазначеним доводам та доказам, наданим учасниками судового процесу на підтвердження чи спростування вказаних обставин.

Водночас колегія суддів відзначає таке.

Статтею 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" регламентовано реалізацію прав за забезпечувальними обтяженнями, предметом яких є гроші або цінні папери. Зокрема, у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику. У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є боргові цінні папери, які знаходяться в правомірному володінні обтяжувача і строк платежу за якими настав або платіж за якими проводиться на вимогу держателя, обтяжувач задовольняє забезпечену обтяженням вимогу шляхом пред'явлення відповідного цінного паперу до оплати. Якщо сума, отримана від оплати боргового цінного паперу, перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

Суди чітко не встановили, що було предметом забезпечення обтяження - майнові права (право грошової вимоги - ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") чи гроші (ст. 33 вказаного Закону), оскільки належним чином не дослідили умови договорів застави, в т.ч. щодо визначеної ними процедури погашення основного забезпечення за рахунок предмета застави.

При розгляді судами позовної вимоги про розірвання двох договорів відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008, укладених між АТ "Енергобанк" і Григоренко Н.С., та стягнення 18.110.810,80 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов вказаних договорів, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.03.2008 між акціонерним банком "Енергобанк" (цедент, відповідач) та Григоренко Наталією Сергіївною (цесіонарій, третя особа) укладено договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань (далі за текстом - договір-2), відповідно до умов якого цедент зобов'язався передати цесіонарію право вимагати від боржника - Ястремської Жанни Володимирівни виконання боргового зобов'язання, вказаного в цьому договорі, а цесіонарій зобов'язався прийняти та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим договором (т. 1, а. с. 35, 36).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору-2 право вимоги цедента до боржника, яке було відступлено Григоренко Наталії Сергіївні, випливає з договору про надання споживчого кредиту № 20703 від 02.02.2007, укладеного між цедентом і Ястремською Жанною Володимирівною, та стосується непогашеної останньою як боржником станом на 31.03.2008 заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 2828580,01 грн., заборгованості за відсотками в сумі 202816,69 грн. та заборгованості по пені в сумі 20 024,73 грн.

Крім того, 31.03.2008 між акціонерним банком "Енергобанк" (цедент) та Григоренко Наталією Сергіївною (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань (далі за текстом - договір-3), відповідно до умов якого цедент зобов'язався передати цесіонарію право вимагати від боржника - ТОВ "Вестінвест ЛЛС" виконання боргового зобов'язання, вказаного в цьому договорі, а цесіонарій зобов'язався прийняти та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим договором (т. 1, а. с. 37, 38).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору-3 право вимоги цедента до боржника, яке було відступлено Григоренко Наталії Сергіївні, випливає з договору про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007, укладеного між цедентом і ТОВ "Вестінвест ЛЛС", та стосується непогашеної боржником станом на 31.03.2008 заборгованості в сумі 2.426.282,37 грн., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 2.155.000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 252.503,05 грн. та заборгованості по пені в сумі 18.779,32 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач просив розірвати вказані вище два договори відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008, укладені між відповідачем та Григоренко Н.С., посилаючись на те, що банк в порушення умов п. 2.1 зазначених договорів не передав боргові зобов'язання Григоренко Н.С. та не вніс змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо підстав обтяження предмету іпотеки. Також просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному 18.110.810,80 грн., з яких 9.859.906,62 грн. - сума сплачених Григоренко Н.С. банку грошових коштів на виконання вказаних договорів відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.08.2008 з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період прострочення банком виконання грошового зобов'язання з повернення таких коштів, та 8.250.904,11 грн. - сума збитків, понесених Григоренко Н.С. внаслідок невиконання відповідачем умов договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір у зазначеній частині не підлягає вирішенню в господарських судах України та припинили провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договорів відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Григоренко Н.С. за договором від 03.06.2013 відступила Спіцину І.О. права вимог за оспорюваними договорами, а Спіцин І.О. в свою чергу відступив такі права на користь позивача за договором від 25.06.2013 р., який є юридичною особою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Однак суди належним чином не встановили фактичних обставин щодо заміни сторони оспорюваних договорів та, відповідно, дійшли передчасних висновків про необґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для припинення провадження у справі в цій частині.

При розгляді судами позовної вимоги про стягнення 17.817.624,00 грн. безпідставно набутих відповідачем коштів, перерахованих компанією "East Star Consultans FZE" в рахунок погашення кредиту ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС", отриманому останнім в ПАТ "Енергобанк", судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21.04.2006 між АБ "Енергобанк" (банк) та ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 604-08, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2.135.000,00 доларів США на строк з 25.05.2006 по 20.05.2010 на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк.

18.09.2008 компанією "East Star Consultants FZE" через Duetsche Bank Trust Company Americas на поточний рахунок ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС" № 260093302201, відкритий в АТ "Енергобанк", були перераховані грошові кошті в сумі 1.499.965,00 доларів США.

15.05.2013 компанія "East Star Consultants FZE" відступила Спіцину І.О. право вимагати від банку повернення вказаних коштів як безпідставно набутих банком згідно з договором відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013. В подальшому право вимоги за договором відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 було передано Спіциним І.О. позивачу згідно з договором-1.

Звертаючись з позовною вимогою у даній справі про стягнення 17817624,00 грн. (за курсом НБУ станом на 09.04.2014 складало 1.500.000,00 доларів США), перерахованих компанією "East Star Consultans FZE" на рахунок ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС", позивач зазначав, що вказана сума грошових коштів була перерахована компанією "East Star Consultans FZE" помилково та набута відповідачем безпідставно, оскільки жодного договору між компанією та банком не укладалось, а відповідач згідно зі ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути зазначену суму позивачу як особі, котра набула право на ці кошти за договором-1.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, здійснивши списання наявних на поточному рахунку ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС" грошових коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості боржника, перерахованих компанією "East Star Consultans FZE", діяв правомірно, оскільки здійснив договірне списання грошових коштів відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору про відкриття кредитної лінії № 604-08 від 21.04.2006, укладеного між банком та ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС", а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим суди відмовили у їх задоволенні.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, з огляду на таке.

Судами не з'ясовано підстав (в т.ч. визначених у відповідних банківських документах) перерахування компанією "East Star Consultans FZE" коштів на рахунок ТОВ "Форос Інвест Центр ЛЛС".

Відповідно до п. 4.2 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22.08.2008 р. № 255 від 24.03.1999 р. № 136, банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних МД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта.

Позивач посилається на те, що відповідач не витребував від резидента документів, які б пояснювали юридичну природу такого платежу, а тому не мав відповідних підстав розпоряджатися вказаними коштами. Однак суди зовсім не надали належної оцінки зазначеним доводам,.

При розгляді судами позовної вимоги про стягнення 3.808.827,60 грн. безпідставно набутих коштів, сплачених Спіциним І.О. банку в якості відсотків за користування кредитом, щодо розміру яких не було досягнуто згоди, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.08.2007 між АТ "Енергобанк" (банк) та Спіциним І.О. (позичальник) укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20733, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну лінію в сумі 4.625.500, 00 грн. на строк з 31.08.2007 по 30.08.2010 на поточні потреби.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 16 % річних по гривні та 13 % річних по долару США.

В додатку до вказаного кредитного договору наведено розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та визначено розмір процентної ставки на рівні 16,22 % річних, а розмір реальної процентної ставки - 15,81 %.

За твердженням позивача, договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 є неукладеним, оскільки сторони договору не досягли згоди щодо такої істотної умови як розмір процентної ставки за кредитом та спосіб нарахування процентів, а грошові кошти в сумі 194 068, 85 доларів США, які за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2014 склали 2 305 230,54 грн., сплачені позичальником в якості відсотків за користування кредитом, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди, є безпідставно набутими відповідачем.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність посилань позивача на неукладеність між банком та Спіциним І.О. договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007, оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2012 р. у справі № 2604/11707/12 за позовом Спіцина І.О. до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 31.03.2008 р. в позові відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.07.2013 р. рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2012 р. залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим суди попередніх інстанцій не дали належної повної правової оцінки обставинам, встановленим у цивільній справі Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/11707/12 (в т. ч. з урахуванням заявлених підстав цивільного позову), обмежившись виключно посиланням на те, що рішенням суду було відмовлено у визнанні недійсним договору застави майнових прав від 31.03.2008 р. В той же час, сам факт неукладеності договору може слугувати підставою для відмови у позові про визнання його недійсним.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В п. 2 вказаної Постанови зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судам слід було оцінити всі обставини справи в їх сукупності з урахуванням того, що позовні вимоги заявлені ТОВ "Рейдер" на підставі договору уступки права вимоги. При цьому, беручи до уваги приписи ст. ст. 514, 517-519 ЦК України, судам необхідно було визначитися щодо дійсності уступлених позивачеві вимог.

На думку колегії суддів, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 р. у справі № 910/13784/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова